Аналіз закону україни «Про громадські об'єднання»

         З метою удосконалення в сфері діяльності громадських об’єднань та інтеграції українського законодавства до стандартів Європейського Союзу 22.03.2012 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про громадські об’єднання», який набув чинності 1 січня 2013 року.

          Закон визначає правові та організаційні засади реалізації права на свободу об’єднання, гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об’єднань.

         Даний Закон передбачає нові умови для створення, діяльності і припинення громадських об’єднань.

        Навіть терміни, які використовуються в Законі відмінні від тих, які були в Законі України « Про об’єднання громадян». Насамперед це стосується самого визначення, громадського об’єднання.

        Відповідно до статті 1 Закону громадське об’єднання — це добровільне об’єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об’єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація — це громадське об’єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Громадська спілка — це громадське об’єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи. Громадське об’єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об’єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

         На відміну від Закону України « Про об’єднання громадян» ліквідована норма, яка дозволяла громадським організаціям захищати інтереси лише своїх членів, тепер громадські об’єднання можуть захищати будь-які суспільно важливі інтереси. Проте, дія Закону не поширюється на суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення:

  • політичних партій;
  • релігійних організацій;
  • непідприємницьких товариств, що утворюються актами органів державної влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;
  • асоціацій органів місцевого самоврядування та їх добровільних об’єднань;
  • саморегулівних організацій, організацій, які здійснюють професійне самоврядування;
  • непідприємницьких товариств (які не є громадськими об’єднаннями), утворених на підставі інших законів.

            В Законі відсутня класифікація статусу громадського об’єднання: всеукраїнський, місцевий та міжнародний. Закон визначає можливість існування громадських об’єднань з «дитячим», «молодіжним» і «всеукраїнським» статусом. Громадське об’єднання, зареєстроване в установленому законом порядку, може мати всеукраїнський статус за наявності у нього відокремлених підрозділів у більшості адміністративно-територіальних одиниць. Підтвердження всеукраїнського статусу громадського об’єднання та відмова від такого статусу є добровільними.

         Утворення громадського об’єднання здійснюється на установчих зборах його засновників та оформлюється протоколом.

         Засновниками громадської організації можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, які досягли 18 років, а молодіжної та дитячої громадської організації — 14 років. Засновниками громадської спілки можуть бути юридичні особи приватного права, у тому числі громадські об’єднання зі статусом юридичної особи. Засновниками громадської спілки не можуть бути політичні партії, а також юридичні особи, щодо яких прийнято рішення щодо їх припинення або які перебувають у процесі припинення. Кількість засновників громадського об’єднання не може бути меншою, ніж дві особи.

       Проте засновниками громадської спілки не можуть бути юридичні особи приватного права, єдиним засновником яких є одна і та сама особа, або якщо засновник (власник істотної участі) цієї юридичної особи внесений до переліку осіб, пов’язаних зі здійсненням терористичної діяльності, або щодо яких застосовано міжнародні санкції.

       Найменування громадського об’єднання визначається рішенням установчих зборів під час його утворення. Найменування громадського об’єднання складається з двох частин — загальної та власної назв. У загальній назві зазначається організаційно-правова форма громадського об’єднання («громадська організація», «громадська спілка»). Найменування громадського об’єднання викладається державною мовою. Громадське об’єднання може також викласти свою власну назву, поряд з державною мовою, іноземною мовою або мовою національної меншини (стаття 10 Закону).

       Власна назва громадського об’єднання не може містити:

  1. найменування органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, складових найменувань цих органів (міністерство, агентство, служба, інспекція, комітет, адміністрація, прокуратура, суд);
  2.  власну назву громадського об’єднання, діяльність якого заборонена в судовому порядку (протягом трьох років після набрання відповідним рішенням суду законної сили);
  3.  інші позначення, використання яких обмежено законом.

       Згідно статті 11 Закону статут громадського об’єднання має містити відомості про:

  • найменування громадського об’єднання та за наявності — скорочене найменування;
  • мету (цілі) та напрями його діяльності;
  • порядок набуття і припинення членства (участі) у громадському об’єднанні, права та обов’язки його членів (учасників);
  • повноваження керівника, вищого органу управління, інших органів управління (надалі — керівні органи) громадського об’єднання, порядок їх формування та зміни складу, термін повноважень, а також порядок визначення особи, уповноваженої представляти громадське об’єднання, та її заміни (для громадських об’єднань, що не мають статусу юридичної особи);
  • періодичність засідань і процедуру прийняття рішень керівними органами громадського об’єднання, у тому числі шляхом використання засобів зв’язку;
  • порядок звітування керівних органів громадського об’єднання перед його членами (учасниками);
  • порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності керівних органів громадського об’єднання та розгляду скарг;
  • джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна громадського об’єднання;
  • порядок створення, діяльності та припинення діяльності відокремлених підрозділів громадського об’єднання (у разі їх створення громадським об’єднанням, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи);
  • порядок внесення змін до статуту;
  • порядок прийняття рішення щодо саморозпуску або реорганізації громадського об’єднання, а також щодо використання його коштів та іншого майна, що залишилися після саморозпуску, — для громадського об’єднання, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи.

         Громадське об’єднання може здійснювати діяльність із статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об’єднання, яке має намір здійснювати діяльність без статусу юридичної особи, повідомляє про своє утворення уповноважений орган з питань реєстрації протягом 60 днів з дня його утворення.

         Громадське об’єднання, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи, підлягає реєстрації в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», з урахуванням особливостей, встановлених Законом (стаття 12 Закону).

        Реєстрація громадського об’єднання здійснюється безоплатно органами виконавчої влади, на які відповідно до законодавства покладені повноваження з питань реєстрації громадських об’єднань (далі — уповноважений орган з питань реєстрації), за місцезнаходженням громадського об’єднання.

         Для реєстрації громадського об’єднання керівник або особа (особи), яка має право представляти громадське об’єднання для здійснення реєстраційних дій, протягом 60 днів з дня утворення громадського об’єднання подають (надсилають поштовим відправленням) до уповноваженого органу з питань реєстрації за місцезнаходженням громадського об’єднання заяву за формою, затвердженою Міністерством юстиції України, до якої додаються:

  1. примірник протоколу установчих зборів, оформленого з дотриманням вимог частин другої, п’ятої, сьомої статті 9 цього Закону;
  2. статут (у двох примірниках);
  3. відомості про керівні органи громадського об’єднання із зазначенням прізвища, ім’я, по батькові (за наявності), дати народження керівника, членів інших керівних органів, посади в керівних органах, контактного номера телефону та інших засобів зв’язку, а також зазначені відомості про особу (осіб), яка має право представляти громадське об’єднання для здійснення реєстраційних дій, до яких додається письмова згода цієї особи, передбачена частиною шостою статті 9 цього Закону, якщо така особа не була присутня на установчих зборах;
  4. заповнена реєстраційна картка на проведення державної реєстрації юридичної особи.

        Згідно статті 21 Закону для здійснення своєї мети (цілей) громадське об’єднання має право:

  • вільно поширювати інформацію про свою діяльність, пропагувати свою мету (цілі);
  • звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами;
  • одержувати у порядку, визначеному законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації;
  • брати участь у порядку, визначеному законодавством, у розробленні проектів нормативно-правових актів, що видаються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування і стосуються сфери діяльності громадського об’єднання та важливих питань державного і суспільного життя;
  • проводити мирні зібрання;
  • здійснювати інші права, не заборонені законом.

        Відповідно до статті 24 Закону громадське об’єднання зі статусом юридичної особи для виконання своєї статутної мети (цілей) має право володіти, користуватися і розпоряджатися коштами та іншим майном, яке відповідно до закону передане такому громадському об’єднанню його членами (учасниками) або державою, набуте як членські внески, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, набуте в результаті підприємницької діяльності такого об’єднання, підприємницької діяльності створених ним юридичних осіб (товариств, підприємств), а також майном, придбаним за рахунок власних коштів, тимчасово наданим у користування (крім розпорядження) чи на інших підставах, не заборонених законом.  Громадським об’єднанням зі статусом юридичної особи надано право здійснювати підприємницьку діяльність, якщо це передбачено статутом громадського об’єднання, або через створені у порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об’єднання та сприяє її досягненню. Відомості про здійснення підприємницької діяльності громадським об’єднанням включаються до Єдиного реєстру громадських об’єднань.

        Статтею 25 Закону встановлено, що припинення діяльності громадського об’єднання здійснюється:

  • за рішенням громадського об’єднання, прийнятим вищим органом управління громадського об’єднання, шляхом саморозпуску або реорганізації шляхом приєднання до іншого громадського об’єднання такого самого статусу;
  • за рішенням суду про заборону (примусовий розпуск) громадського об’єднання.

          Проте необхідно зазначити, що статути (положення) громадських організацій, спілок громадських організацій мають бути приведені у відповідність із цим Законом протягом п’яти років з дня введення його в дію. Реєстрація змін до статуту (положення), пов’язаних з введенням цього Закону в дію, здійснюється без справляння плати за реєстраційні дії протягом п’яти років з дня введення цього Закону в дію.